Нашому земляку Леоніду Попову - 70 років

Шановні користувачі бібліотеки, вчителі, краєзнавці ! 

31 серпня виповнюється 70 років нашому  видатному земляку Леоніду Івановичу Попову. До Вашої уваги бібліотека підготувала презентацію, а також сценарій.

Запрошуємо до бібліотеки!

https://docs.google.com/presentation/d/1fkb142PBQ3-tfHIMcJyA2hxOzZ3KKTaHrH99Bg-Lrvs/pub?start=false&loop=false&delayms=3000

Управління культури і туризму міської ради

Міська централізована бібліотечна система

Центральна бібліотека ім. О.С. Пушкіна

Наш видатний земляк

Леонід Іванович Попов

(До 70-річчя від дня народження)

Сценарій

м. Олександрія

2015р.

Ведучий 1

Славне в віках моє місто Олександрія! Добрими справами наповнений його майже трьохсотлітній літопис. Звідси пішли в життя прославлені земляки – талановиті вчені, політики, військові, письменники, художники, актори.

            Постать Леоніда Івановича Попова займає окреме місце серед цієї славної плеяди.

Ведучий 2

«…И все же я люблю тебя, Александрия,

За тихие твои библиотеки,

за музеи,

Где мы в почтении благоговеем

Пред памятью Шульги и Худяковой,

За дом Чижевского и площадь Кошевого.

За подвиг легендарного Дибровы,

за гордый бюст отважного Попова…!»
                                              И.Спектор.

Ведучий 1

Народився Леонід Іванович Попов 31 серпня 1945 року в трудовій сім’ї.

З дитинства любив Льоня з татком мандрувати в широких колгоспних степах. Любив природу. А найбільше манили його безмежні простори.

Батько дуже хотів, щоб Леонід став агрономом. Він брав його з собою на роботу, возив на поля, ферми, вчив з малих років працювати.

«-Тато, - мовить, бувало, хлопчик, - а що там, за тим пагорбом?
 Давайте поїдемо туди!».

 Радів батько. Він думав, що синок приростає до степу. А Льоня мав значно ширший погляд…

Ведучий 2

Ось він стоїть серед вулиці босоногий, засмаглий на сонці п’ятилітній хлопчик і пильно вдивляється в голубу височінь. Щойно над селом пролетіли три літаки. Ще доноситься рокіт моторів. А блискучі металеві птахи вже скрилися за обрієм. Від захоплення він забув про все на світі!

Сестричка Ліда розповідала, що на літаках літають люди. Але де ж вони? Він тільки що бачив літаки, а людей на них не помітив. Льоня вирішив обов’язково простежити, де ж знаходяться люди на літаках. Для цього кожного дня забирався високо на тополю, що росла на околиці села, і чекав коли прилітатимуть повітряні лайнери.

Ведучий 1

Одного разу справді хлопчикові повезло. Над селом низько описав коло маленький двокрилий літак. Льоня сидів тоді на тополі. Коли помітив на горизонті сріблястого птаха, став швидко підніматися ще вище. Побачив у кабіні пілота в окулярах. Від захоплення став кричати. Забрався на саму вершину дерева. Гілка тріснула. І Льоня упав на землю… Пошматував вітами нову сорочку, подряпав обличчя, ноги, руки. Та навіть не сплакнув. Підхопився на ноги і помчав до сусідських хлопчиків. Розповів їм захопленно, що бачив пілота.

Ведучий 2

Іншим разом з татком під’їхали кіньми до майданчика, де літак завантажували добривами. Важко передати ту радість, те захоплення, що охопило хлопчика. Адже перед ним справжній літак!

«- Тату, шептав він, сіпаючи Івана Олексійовича за руку.- Я хочу покататися на літаку.

-         Малий ще, - промовив І.О.Попов – підростеш, тоді покатаєшся.

-         Я вже підріс! Дуже хочу на літак! Дозволь, татусю!»

Почув це благання пілот. Глянув на хлопчика і зрозумів його незбориме бажання. Оченята випромінювали такий вогонь, таке благання, що не можна було відмовити.

       «- Іване Олексійовичу, - відкликавши в бік голову колгоспу, мовив пілот, показуючи очима на хлопчика. – Не можна йому в цю мить відмовити………

( Сценарій можна отримати за адресою  : вул. Червоноармійська,41. Читальна зала. Тел.: (05235) 7-01-80