Година – реквієм «Не зорі падають із неба, зірки ідуть у небеса!»

Україна! Чарівне слово, яке сьогодні з гордістю і тривогою вимовляють люди світу. Україна – земля наших дідів і прадідів, дорогий серцю куточок, бо ж ми тут народилися, зробили перші кроки, вимовили перше слово – «мама», написали перше слово – «Батьківщина». Мабуть кожен з нас, де б  не був, відчуває ту частку тепла, котру кожному віддає мати –Україна.

   Багато випробувань випало на долю «нашої сивої неньки», але крізь тенета неволі, крізь заграви пожару, шалених битв і побоїщ Україна вистояла завдяки своїм синам, котрі мріяли про ясні зорі над своєю ненькою – Україною.

Вже ніколи не відчути тепло рідної землі «синам-соколам» – героям Небесної Сотні, котрих накрила своїм чорним крилом жорстока несправедливість.

23 лютого працівники Центральної бібліотеки разом з учнями 9 класу Ліцею інформаційних технологій, зібралися для того, щоб ще раз в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку -  героями Небесної сотні, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

Година – реквієм «Не зорі падають із неба, зірки ідуть у небеса!» минула, наче мить смутку та жалю. Але за цю мить промайнуло 2 місяці боротьби та страждань Героїв, котрі маючи свої сім’ї, захоплення, невідкладні справи,  пішли за покликом душі в боротьбу за вільну, чесну Україну.

Використані відео під час заходу  «Небесна сотня - хронологія подій», «Крила», «Уривок з «Кавказу», у прочитанні Сергія  Нігояна, дали зрозуміти нам живим – Герої не вмирають. Захищаючи рідну землю від ворога вони віддали найдорожче – своє життя. А ми повинні віддати їм свою пам’ять та шану. Слава Україні!