Голодні очі. Змарноване дитинство

Говорять, що час лікує душевні рани, але рану в серці України загоїти неможливо. 85 років віддаляють  нас від Голодомору 1932-1933років , однієї  з найстрашніших  сторінок життя українського народу  , трагедії,  яка  призвела до небачених безневинних жертв, яка  примушує  стискатися людські серця.

І кожного року наприкінці листопада в містах і селищах нашої країни на кожному віконечку палають незгасні вогники пам'яті українцям, що загинули під час голодомору.

Схилили  голови у скорботі перед невинно убієнними і клієнти пробації Олександрійського міського відділу з питань пробації - учасники історичного екскурсу «Голодні очі. Змарноване дитинство», проведеного працівником  абонементу центральної бібліотеки   ім. О.С.Пушкіна.

На фоні проникливої пісні Оксани Білозір "Свіча" в бібліотеці звучали невідомі факти тих сумних подій, які принесли стільки горя і страждань нашому народу.

Бібліотекар  розповіла, з якою жорстокістю винищували наш український народ, про страшний закон  "п'ять колосків". 

         Для присутніх було презентовано перегляди відеороликів:  «Десята частина зерна, відібраного у перший рік Голодомору Кіровоградщини», «Остання молитва хлопчика», «Дід», а також прозвучали пісні «Молитва 33 року» у виконанні Наталки Самсонової та  «Ти живеш»  у виконанні  Наталії Пилипонюк.

Доповнила захід  книжкова виставка «Рідної землі  трагічні дні».

Присутні мали можливість познайомитись з документальними  книгами та статтями, спогадами свідків Кіровоградщини тих жахливих подій, художньо-документальними  книгами відомих українських письменників В. Барки "Жовтий князь" та У. Самчука "Марія".  

У День  пам'яті жертв голодомору запалять Свічки пам'яті і бібліотеки,  українці схилять  голови в скорботі перед невинно убієнними, віддаючи данину тим, хто навічно пішов від нас у 1921—1923, 1932-1933, 1947 роках.