Сторінки української історії, списані червоним чорнилом пролитої крові

       Вже минуло цілих  70  років з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною - ціною життя,крові і сліз. Все далі відходять грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів. Пам'ять… Вона ніколи не згасне.

В пам'ять про тих, хто поліг у горнилі боїв, хто кров’ю своєю скропив землю, хто пройшов крізь бої, лихо, голод  і холод, хто відав своє життя заради миру майбутніх поколінь 8 травня в День пам’яті та примирення в  центральній бібліотеці                    ім. О. С. Пушкіна пройшла година пам’яті «Сторінки української  історії, написані червоним чорнилом пролитої крові».

Здавна вважається, що війна - суто чоловіча справа, та на найстрашнішій війні двадцятого століття жінці довелося стати солдатом. І хоча у війни не жіноче обличчя, але скільки жінок, зовсім юних дівчат, виносили на своїх плечах поранених, збивали  ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога. Серед таких  не можна не згадати:  снайпера – Людмилу Павличенко  та танкіста – Марію Лагунову. Про цих незламних духом,  мужніх жінок йшла мова, демонструвалися уривки з документальних фільмів «Фронтова історія жінки – Марії Лагунової» та «Жінкам на війні присвячується».

 Крім того,  ділилися своїми спогадами про ті трагічні дні війни, які  прийшлось пережити І присутні на вечорі жінки- Бурдова Г.Г, Карпенко Р.І.,Косовська, Маруфі Л.Б. Шевченко А.П.

І , як це не дивно,  жити і боротися  їм допомагала пісня, яка нагадувала про дім, кохання,  вселяла надію і віру,  підтримувала оптимізм, зігрівала і приносила радість.  Гості з  задоволенням  співали  фронтові пісні «Огоньок», «Смуглянка», «Синий платочек», «Журавлі», «Катюша».

За спогадами, піснями, переглядом фронтових фотокарток, уривків із фільмів, сплинув час зустрічі. Присутні  були вдячні за ці хвилини спогадів та спілкування.

 А наш обов’язок не тільки в свята згадувати, а й  кожен день пам’ятати про усіх, хто кував перемогу і загинув.