Схід України у вогні: перевірка на мужність

 АТО. Знайома всім до болю абревіатура.

АТО, як пише луганська письменниця Маргарита Сурженко, « дає змогу звільнитися від зайвого багажу і зрозуміти, яким є твоє покликання. АТО — це чудова можливість почати робити щось вперше, познайомитися з новими людьми, пізнати справжню Україну, перевірити стосунки й зрозуміти, хто тобі друг. Це нагода щось втратити для того, щоб знайти щось цінніше. Це чудова можливість відчути один одного й стати одним цілим!».

АТО – це те, що об’єднало Схід і Захід і стало єдиною силою.

Як показали останні події в Україні, бути патріотом сьогодні для всіх нас означає не просто жити в своїй країні, а захищати її, любити свою землю, народ, своє коріння.

Саме цьому була  присвячена патріотична година «Схід України у вогні: перевірка на мужність»,  проведена для студентів Олександрійського  державного аграрного технікуму.

Розповідь йшла про воїнів АТО нашого міста та району, згадали тих, хто загинув, захищаючи рідну землю: Є.Танковського, О.Козенка, Г.Кіктенко, М.Бендерова, М.Озерова, С.Кравченко, С.Бульдовича, О.Басака, О.Кулигіна, А. В. Пойди та ін.. 

Молодь декламувала вірші, які були наповнені  повагою до  хлопців, які здійснили особистий подвиг – віддавши найцінніше, своє життя, заради нової України.

 Не залишив байдужими присутніх  й перегляд відеофільму "Вічна пам’ять героям АТО" після якого в аудиторії запанувала тиша. Тиша, в якій відчувалися біль, смуток і скорбота. Тиша, що стала символічною хвилиною мовчання за подвиг героїв Небесної Сотні.

«Друзі,  – ми усі маємо об‘єднатися, щоб перемогти у цій «гібридній» війні, а це можливо лише тоді, коли ми не будемо забувати про наших побратимів на війні й всіляко їм допомагати, а не запевняти себе в тому, що ця війна не наша, так як вона ведеться на сході України, й сподіватися, що війна не дійде до нашого міста й жодним чином не торкнеться вашої сім‘ї. Ми маємо пам‘ятати, що у зоні АТО щосекунди своїми життями ризикують діти, сини, брати, батьки, діди,  ризикують вони задля того, щоб ви могли спокійно навчатися і вирости  справжніми патріотами своєї країни» - такими були завершальні слова бібліотекаря Костюкової І.М.